Часто під час комплексної оцінки на запитання фахівця: «Чи обстежували слух дитині?», можна почути відповідь: «Коли я його/її кличу, він приходить. Тому зі слухом все добре».
Проте, навіть незначне зниження слуху, яке, на перший погляд, непомітне в побуті, може спричини ряд порушень: мовлення, мислення, поведінки тощо.
Якщо дитині робили скринінг слуху в пологовому будинку або лікар-отоларинголог провів тест в кабінеті (поплескав в долоні чи попросив повторити декілька слів) – це добре, проте цього НЕДОСТАТНЬО!
Порушення слуху можуть з’являтись на будь-якому етапі розвитку дитини, тому варто обстежити слух більш детально.
Краще обстежити дитину більш детально та не виявити цих порушень, ніж не обстежити і втратити дорогоцінний час.
Червоні прапорці:
► немовля в 3 місяці не завмирає на гучний звук;
► з 4 місяців не реагує на мовлення та звуки середньої гучності з 3-4 метрів;
► вибіркова реакція на звуки (голос тата – так; мами – ні);
► у 6 місяців не локалізує звуки у просторі (не повертає голову на джерело звуку, не переводить погляд);
► відсутні гуління, лепет, або вони «загасають»;
► не переходить від гуляння до лепету;
► лепет монотонний, одноманітний;
► негативно реагує на віддалення або переміщення обиччя того, хто говорить;
► відсутність реакції на інтонацію (хвалите/сварите);
► у 1 рік не з'явилися перші слова;
► в 1 рік не розуміє прості прохання на слух;
► взаємодіє з вухами – б'є себе по голові, тре вуха;
► відсутність мовлення;
► «відкат» у формуванні мовлення (зникають набуті мовні навички);
► фонетико-фонематичні порушення;
► значна кількість порушених звуків (звук вдається поставити, але він стійко не автоматизується);
► змазане мовлення, яке «розуміє тільки мама»;
► дитина раптово стала голосно говорити;
► губиться в шумі, перестає розуміти вас;
► недомовляє закінчення слів;
► не формується грамматична будова мовлення;
► не використовує префікси та прийменники;
► наявність діагнозів «дислексія», «акустична дисграфія».
