Перехід дитини з дошкільного навчального закладу або з домашнього навчання до школи є відповідальним періодом в житті кожної родини. Особливо це стосується дітей з особливими освітніми потребами.
Батьки дитини з ООП, яка готується до шкільного навчання, перебувають у постійному стресі, адже мають величезну кількість страхів щодо її майбутнього. Вони стосуються обрання закладу освіти, розуміння навчальних програм, корекційних занять, доступності освіти для конкретної дитини, ролі асистентів вчителя та дитини тощо.
Підтримка сім’ї дитини з ООП під час переходу до шкільного навчання повинна бути системною та будуватись на індивідуальному підході до кожної дитини, врахування сильних сторін дитини, труднощів які виникають у дитини під час освітнього процесу.
Відповідно до закону “Про освіту”, батькам рекомендується за 6 місяців до початку шкільного навчання подати заявку в ІРЦ та пройти комплексне оцінювання можливостей дитини. Але ще до того фахівці рекомендують розпочати пошук та підбір навчального закладу. Алгоритм дій батьків може бути таким:
Вибір навчального закладу. Варто розглядати кілька варіантів, відповідно до власних критеріїв (наприклад, зручність розташування, мова викладання, учитель тощо).
Аналіз обраних варіантів. Треба зібрати якомога більше інформації про школу: чи є досвід роботи з інклюзивною формою та з якими саме випадками досягають найбільшого успіху, чи пристосоване приміщення школи до особливостей вашої дитини, чи охоче працюють із дітьми з ООП.
Зустріч з адміністрацією. Як правило, така зустріч дає батькам розуміння, чи буде дитині комфортно в школі. Були випадки, коли школа не мала досвіду роботи з певними випадками, але була настільки відкритою до нового досвіду та зацікавленою, що батьки жодного разу не жалкували, що надали перевагу саме їй перед більш досвідченими.
Обговорення підготовки до школи. Тут важлива думка й нинішнього (ЗДО) і майбутнього (ЗСО) – вчителів і корекційних педагогів, з якими працює й буде працювати дитина. Батькам варто вислухати всі думки та поради і скласти план дій.
Звернення в ІРЦ щодо проведення комплексного оцінювання.
Варто звернути особливу увагу на визначення сильних сторін дитини, щоб у подальшій роботі в школі можна було відштовхуватися від цих її знань та умінь. Найважливіші такі сильні сторони:
комунікативна – уміння спілкуватися з дорослими та однолітками;
соціально-емоційна – навички поводитися в соціумі, дотримуватися правил та адекватно реагувати на те, що відбувається;
уміння виконувати завдання – оскільки йдеться про дошкільнят, то насамперед це стосується побутових дій (помий руки, застебни ґудзик, розгорни книжку);
рівень самостійності – наскільки особливості дитини дають їй змогу бути активною в навчанні, чи, можливо, вона потребуватиме допомоги не тільки асистента вчителя, а й асистента дитини.
Фахівці рекомендують скласти табличку, де навпроти кожного такого завдання стояла б відмітка, чи може дитина виконати його самостійно, або з вербальною підказкою, або потребує моделювання виконання чи навіть фізичної допомоги. Така табличка в майбутньому допоможе шкільним педагогам швидко налагодити комунікацію з дитиною та допомогти їй адаптуватися.
До таких навичок можна віднести:
Дотримується правил групи чи класу.
Тримає руки правильно (не розмахує руками).
Дивиться на вчителя коли потрібно.
Виконує індивідуальні та групові інструкції.
Виконує рутинні дії без підказок і нагадувань (наприклад, готує речі до уроку).
Залишається поряд з іншими дітьми, не намагається усамітнитися (* хоча, іноді усім потрібне усамітнення).
Відповідає на запитання однолітків.
Починає та підтримує гру з однокласниками.
Задає однокласникам запитання, може самостійно почати словесну взаємодію.
Чекає вказівок вчителя перш ніж почати певні дії.
Вміє чекати.
Вміє залишатися за партою під час уроку, може чекати в черзі.
Для комунікації використовує мовлення або альтернативні засоби.
Помічає, що роблять інші діти і це є сигналом до власних дій.
Ділиться спільними іграшками і матеріалом.
Може відстояти себе у конфліктних ситуаціях (наприклад, коли однокласники намагаються щось відібрати).
Утримується від стереотипій та аутостимуляцій.
Грає з іграшками відповідним чином.
Концентрується на виконанні завдання.
Як батьки можуть допомогти дитині з ООП підготуватися до школи
Початок шкільних занять завжди стресовий для першачків, ба більше, коли це дитина з ООП. І строки її адаптації до шкільного життя та правил напряму залежать від рівня психологічної підготовки. Тому батькам рекомендується:
розповідати дитині про школу: що і як там відбувається, що є парти й дошка, що треба піднімати руку, коли хочеш щось сказати тощо. Можна показувати фото та відео про школу. Якщо навчальний заклад уже обрано, варто прогулюватися шкільним подвір’ям та спостерігати. Головне – усі розповіді мають бути позитивними та спонукати дитину до зацікавлення шкільним життям та відчуття безпеки;
грати вдома в школу: розставляти стільці, проводити уроки, можливо, повісити дошку та писати крейдою тощо;
підготувати разом із дитиною портфель до 1 вересня: купити приладдя, розкласти олівці та фломастери в пеналі, порозглядати та обговорити зошити, дозволити дитині одягти портфель та прогулятися з нею до будівлі школи;
дотримуватися шкільних правил удома: піднімати руку, коли треба щось сказати, мовчки слухати, відкривати разом потрібну сторінку, мити руки перед їжею (звертати на це увагу дитини), поводитися тихо. Але обов’язково наголошувати, що все це – репетиція до школи;
проговорювати разом страхи дитини: і не лише співчувати їм, але й дати чіткий план дій на кожен випадок, що турбує дитину, аж надто коли її страхи стосуються її ж особливостей;
заздалегідь познайомити з вчителем і класом, у яком навчатиметься дитина. Це дасть змогу не лише заспокоїти дитину, але й учителю поспілкуватися з нею сам на сам, скласти враження та встановити зв’язок. У школі варто показати не лише клас, але і приміщення, якими може користуватися дитина – коридори, туалети, їдальня, сходи тощо;
поговорити з батьками однокласників – дуже важливий пункт, адже й досі чимало дорослих ставляться до інклюзивного навчання з острахом, а іноді й вороже. Тож на загальних батьківських зборах перед 1 вересня варто прояснити ситуацію – розказати про дитину та її особливості (тільки те, що вважаєте за потрібне), про сильні сторони та можливості, допомогу, якої вона потребує. Треба бути готовими до запитань та дати чесну на них відповідь.